Бджолина королева

Бджолина королева

Примітка: м’яка дитяча адаптація. У старій версії невдача у випробуваннях пов’язана з перетворенням на камінь; у Bembi це тимчасові чари, які зникають у фіналі. Збережено головну думку про доброту до малих істот.

КАЗКА

Жили колись троє братів. Двоє старших любили пригоди, галас і жарти, а молодший був тихішим. Через це брати часто сміялися з нього й казали:

— З тобою далеко не зайдеш. Ти надто довго думаєш, перш ніж щось зробити.

Та молодший не ображався. Він просто дивився уважніше за інших.

Одного дня троє братів вирушили мандрувати. Дорога вела їх крізь великий ліс.

Під сосною старші помітили мурашник.

— Давайте розворушимо його палицею, — запропонував один. — Подивимося, як мурахи забігають.

Молодший став перед мурашником.

— Не треба. Вони будували свій дім довше, ніж ми тут стоїмо. Хай живуть спокійно.

Брати пирхнули, але пішли далі.

Незабаром вони вийшли до озера. На воді плавали дві дикі качки.

— От би спіймати їх! — сказав старший.

— Навіщо? — спитав молодший. — Вони нам нічого не зробили. Подивіться, як гарно пливуть.

І качок теж залишили в спокої.

Під вечір мандрівники побачили старе дерево, у дуплі якого гули бджоли. Із щілини пахло медом.

— Розпалимо вогонь і виженемо їх, — вирішили старші. — Тоді дістанемо мед.

Молодший знову зупинив їх.

— Не можна руйнувати цілий дім заради кількох ложок меду.

Брати вже почали сердитися.

— Ти всіх жалієш: мурах, качок, бджіл!

— А чому б і ні? — спокійно відповів він. — Маленьке життя від цього не стає менш важливим.

Невдовзі серед дерев показався замок. Ворота були відчинені, але всередині стояла дивна тиша. На подвір’ї не гавкали собаки, у стайнях не було чути коней, у вікнах не горіло світло.

У великій залі брати побачили кам’яні постаті людей. Здавалося, весь замок заснув під чарами.

На столі лежала записка:

«Хто виконає три завдання до заходу сонця, той розбудить замок».

Перше завдання було таке: у лісі під мохом розсипано тисячу перлин. Треба знайти їх усі до полудня.

Старший брат узявся шукати. Він розгрібав мох, перевертав листя, заглядав під коріння. Та до полудня знайшов лише кілька десятків.

Раптом навколо нього закружляв сріблястий туман. Коли він розвіявся, старший брат стояв нерухомо, мов кам’яна статуя. Це були чари замку, а не справжнє лихо, але другий брат дуже злякався.

Наступного дня спробував він. Результат був той самий.

Тоді до лісу пішов молодший.

Він сів біля моху й задумався:

— Як же знайти тисячу маленьких перлин серед мільйона листочків?

І тут почулося тихе шурхотіння.

Із-під кореня вийшла мурашина королева, а за нею — ціле військо мурашок.

— Ти зберіг наш дім, — ніби сказав їхній рух. — Тепер ми допоможемо тобі.

Мурахи розбіглися по лісі. Вони знаходили перлини одну за одною й складали їх купкою. До полудня остання перлина блиснула поруч з іншими.

На дверях замку з’явилося друге завдання:

«На дні озера лежить золотий ключ. Знайди його».

Молодший прийшов до води й побачив тих самих качок. Вони підпливли зовсім близько, пірнули й за хвилину одна з них винесла в дзьобі маленький золотий ключик.

— Дякую, друзі, — сказав юнак.

Залишалося третє завдання.

У найвищій вежі спали три принцеси. Вони були так схожі, що відрізнити одну від одної було майже неможливо. Записка казала:

«Знайди наймолодшу сестру. Лише тоді чари зникнуть».

Юнак розгубився. Він не хотів вгадувати навмання.

І раптом до відкритого вікна влетіла бджола.

За нею друга, третя, а потім з’явилася сама бджолина королева.

Вона політала над першою принцесою, над другою, а біля третьої затрималася й сіла їй на руку.

Юнак придивився. На столі біля ліжок стояли три чашечки: з молоком, із сиропом і з медом. Наймолодша принцеса перед сном куштувала мед, і бджола впізнала його запах.

— Ось вона, — сказав юнак.

Тієї ж миті замок наповнився звуками.

Кам’яні постаті ожили. У коридорах заговорили люди, на кухні задзвеніли каструлі, у стайні заіржали коні. Обидва старші брати теж стали самими собою.

Вони спершу не могли повірити, що молодший виконав усі завдання.

— Як тобі це вдалося? — запитали вони.

Юнак усміхнувся.

— Я майже нічого не зробив сам. Просто колись не завадив іншим жити своїм життям.

Старші брати мовчали.

Вони згадали мурашник, качок і бджіл.

Відтоді, подорожуючи далі, вони вже не сміялися з молодшого, коли той зупинявся, щоб перенести равлика зі стежки чи обійти пташине гніздо.

Бо всі троє знали: інколи найменший друг може допомогти там, де не впорається найсильніший герой.

Бо всі троє знали: інколи найменший друг може допомогти там, де не впорається найсильніший герой.