Чому сарана шкодить посівам

Чому сарана шкодить посівам

Дуже давно, коли світ був ще молодим, небо здавалося ближчим до землі, а люди вірили, що кожна річ у природі має свою історію.

У ті часи серед небесних духів жив один дуже гордий дух на ім’я Сатанас. Йому хотілося бути найважливішим. Він не любив слухати інших і часто сперечався навіть тоді, коли суперечка не мала жодного сенсу.

Одного разу він так розсердився, що вигукнув:

— Я сам вирішуватиму, як усе має бути!

Він схопив пригорщу сухого піску й кинув її вгору. Піщинки закружляли в повітрі, заіскрилися на світлі й уже мали впасти назад на землю.

Та Творець побачив, що сталося, і сказав спокійно:

— Гнів, кинутий у світ, рідко зникає без сліду. Нехай кожна ця піщинка стане нагадуванням про те, як легко необдуманий учинок може завдати клопоту іншим.

І тут сталося диво.

Одна піщинка затремтіла й випустила крихітні крильця. За нею друга, третя, десята, сотня, тисяча. За мить замість хмарки піску в небі вже гудів величезний рій маленьких комах.

— Що це? — здивувалися небесні духи.

А комахи розлетілися в усі боки.

Вони спустилися на землю, де саме зеленіли молоді поля. Там росли рис, трави й інші рослини. Нові комахи були дуже голодні. Вони сідали на листочки, гризли їх, перелітали далі й знову їли.

Люди вперше побачили таку хмару над полями й не знали, що робити.

— Дивіться! Наче саме повітря ворушиться! — казали одні.

— Треба берегти посіви, — відповідали інші.

Люди виходили разом на поля, шуміли, махали гілками, берегли молоді рослини й допомагали сусідам. Там, де всі діяли разом, удавалося врятувати хоча б частину врожаю.

Коли рій нарешті полетів далі, люди довго дивилися йому вслід.

Сатанас теж побачив, скільки турбот принесла одна його сердита пригорща піску. І вперше замислився: маленький необережний учинок іноді розростається так само швидко, як ці тисячі крилатих комах.

Відтоді, розповідали старі люди, сарана час від часу з’являється над полями. Вона летить великими роями й може швидко об’їдати зелені рослини.

А ця давня казка нагадує: перш ніж кидати у світ гнів, варто подумати, на що він може перетворитися.

Бо навіть одна піщинка здається зовсім малою.

Але коли таких піщинок тисячі, вони вже можуть затулити небо.

Але коли таких піщинок тисячі, вони вже можуть затулити небо.