Діти залізниці

Діти залізниці

Роберта, Пітер і Філліс жили з мамою й татом у Лондоні. Одного вечора тато несподівано поїхав, а невдовзі родина переїхала до маленького заміського будинку «Три Димарі». Жити довелося значно скромніше, зате зовсім поруч проходила залізниця.

Станція швидко стала улюбленим місцем дітей. Вони подружилися з носієм Перксом, машиністами та іншими працівниками. Щоранку вони махали хустинками літньому джентльмену, який їхав тим самим поїздом, і він завжди відповідав.

Якось після обвалу каміння й земля перекрили колію. Пасажирський потяг мав з’явитися за кілька хвилин. Діти зрозуміли, що потрібен червоний сигнал небезпеки. Роберта й Філліс віддали свої червоні фланелеві спідниці, Пітер розділив тканину на великі клапті, і вони зробили кілька яскравих прапорців.

Діти вибігли до колії й щосили махали ними. Машиніст помітив сигнал і встиг зупинити потяг. Ніхто не постраждав.

Згодом родина допомогла самотньому мандрівникові, який шукав своїх близьких. Старий джентльмен теж долучився до пошуків, і діти побачили, як багато може змінити проста готовність не пройти повз чужу біду.

Роберта тим часом дедалі сильніше відчувала, що навколо зникнення тата є таємниця. Вона випадково дізналася, що його несправедливо звинуватили й тримають далеко від родини. Дівчинка написала старому джентльмену й попросила лише одного: уважно перевірити справу.

Минув час. Одного ранку всі на станції поводилися незвично: усміхалися Роберті, тиснули їй руку й ніби чекали на щось важливе. Нарешті прибув поїзд.

З вагона вийшов тато.

Справу переглянули, правда стала відома, і він зміг повернутися додому.

Роберта кинулася йому назустріч, а потім вони разом пішли до «Трьох Димарів», щоб повідомити мамі найкращу новину.

Залізниця залишилася для дітей не просто місцем, де проходять поїзди. Вона стала дорогою, якою приходили друзі, допомога, новини й надія. А маленький будинок, куди вони колись приїхали зі страхом, став справжнім домом.

Залізниця залишилася для дітей не просто місцем, де проходять поїзди. Вона стала дорогою, якою приходили друзі, допомога, новини й надія. А маленький будинок, куди вони колись приїхали зі страхом, став справжнім домом.