Допомога змії

Допомога змії

Робоча українська назва: Допомога змії

КАЗКА

У давні часи в одному краю стояв великий царський палац. За високими воротами шуміли пальми, у садах пахли квіти, а в просторому дворі жив улюблений царський слон.

Щодня слона водили до великої водойми неподалік міста. Там він заходив у прохолодну воду, обливав боки хоботом і довго плескався, задоволено фиркаючи.

У тій самій водоймі жила водяна змія.

Вона не була великою, але дуже берегла своє тихе місце серед каміння й очерету. Коли до води приходили люди, змія зазвичай ховалася на дні й чекала, поки вони підуть.

Одного спекотного дня до водойми прийшов бідний мандрівник. Дорога була довгою, пил укрив його ноги, а сонце пекло так, що він мріяв лише вмитися й трохи відпочити.

Тільки-но чоловік нахилився до води, як побачив змію.

Вона підняла голову просто перед ним.

Мандрівник завмер.

Але не схопив камінь, не закричав і не почав проганяти її. Він склав долоні й чемно промовив:

— Господине цієї води, я не хочу тобі заважати. Дозволь мені лише вмитися. Якщо можеш, відпливи трохи вбік або сховайся серед каміння.

Змія здивувалася.

Люди часто лякалися її. Дехто кидав у воду палиці, дехто здіймав галас. А цей чоловік говорив спокійно й шанобливо.

— Ти звернувся до мене без злості, — сказала змія. — За це я допоможу тобі.

Мандрівник подумав, що йому почулося.

— Допоможеш мені?

— Так. Ти бідний, але уважний. А уважність іноді дорожча за золото. Слухай добре.

Змія розповіла, що щодня сюди приходить царський слон. Він любить набирати воду хоботом і пустувати біля очерету.

— Завтра, коли слон купатиметься, я підпливу зовсім близько, — сказала змія. — Через лоскотання він почне фиркати й неспокійно хитати головою. Слуги злякаються й поведуть його до палацу. А ти прийди туди й скажи, що знаєш, як його заспокоїти.

— Але ж я не лікар, — розгубився чоловік.

— Тобі й не треба вдавати великого лікаря, — відповіла змія. — Просто попроси великий глек із чистою водою. Нехай слон опустить хобот до води. Скажи спокійно: «Тому, хто сховався, час повертатися додому». Я почую й випливу. Слон одразу заспокоїться.

Мандрівник не знав, чи вірити такій дивній обіцянці. Та подякував змії й пішов своєю дорогою.

Наступного дня все сталося саме так.

Царський слон зайшов у водойму. Плескався, набирав воду, раптом голосно фиркнув і заходився мотати хоботом.

— Що з ним? — занепокоїлися слуги.

Слон не був хворий, але явно чимось стривожений. Його повели назад до палацу. Один доглядач приніс пахучі трави, другий пробував його заспокоїти, третій гладив по лобі. Та слон усе одно фиркав і переступав з ноги на ногу.

Новина швидко розійшлася містом.

Мандрівник почув її й прийшов до палацових воріт.

— Я, здається, знаю, що робити, — сказав він вартовому.

Його привели до царя.

— Ти можеш допомогти моєму слонові? — запитав цар.

— Дозвольте спробувати. Мені потрібні тільки великий глек із чистою водою і тиша.

Цар погодився.

Глек поставили перед слоном. Мандрівник повільно підійшов, погладив тварину по лобі й сказав:

— Спокійно, друже. Ніхто тебе не скривдить.

Слон перестав тупцювати й прислухався.

Тоді чоловік підсунув глек ближче. Слон опустив кінчик хобота у воду.

Мандрівник тихо промовив:

— Тому, хто сховався, час повертатися додому.

Мить нічого не відбувалося.

Потім вода в глеку ледь ворухнулася.

І звідти вислизнула маленька водяна змія.

Вона згорнулася біля краю, подивилася на мандрівника, а тоді спокійно поповзла до садового каналу, що вів у бік водойми.

Царський слон глибоко вдихнув, весело фиркнув і підняв хобот. Наче й не було ніякої тривоги.

— От диво! — вигукнули слуги.

Цар уважно подивився на мандрівника.

— Як ти здогадався?

Чоловік не став вигадувати про таємні ліки чи чарівне знання.

— Учора біля водойми я зустрів цю змію, — чесно відповів він. — Я не прогнав її, а попросив поступитися місцем. Вона запам’ятала добре ставлення і пообіцяла допомогти мені. Я лише зробив так, як вона сказала.

Цар замислився.

Йому сподобалося, що бідний чоловік не приписав собі чужої заслуги.

— Ти вмієш слухати, не лякаєшся завчасно й говориш правду, — сказав цар. — Такі люди потрібні в палаці не менше, ніж сильні воїни.

І дав мандрівникові роботу, житло та платню, щоб той більше не мусив блукати дорогами в пошуках шматка хліба.

А водяна змія повернулася до своєї тихої водойми.

Кажуть, відтоді чоловік часто приходив туди. Він сідав на березі, залишав поруч мисочку чистої води для птахів і ніколи не турбував мешканців очерету.

Бо добре запам’ятав: іноді допомога приходить звідти, звідки її зовсім не чекаєш. А повага, подарована навіть найменшій живій істоті, може одного дня повернутися великим добром.

Бо добре запам’ятав: іноді допомога приходить звідти, звідки її зовсім не чекаєш. А повага, подарована навіть найменшій живій істоті, може одного дня повернутися великим добром.