Ельфи й швець

Ельфи й швець

Примітка: тепла дитяча адаптація. Збережено класичний сюжет про таємних маленьких помічників, працю та вдячність; застарілі деталі спрощено.

КАЗКА

Жив колись швець на ім’я Матвій. Він умів робити чудові черевики: міцні для дороги, легкі для танців і теплі для зими. Та одного року справи пішли погано. Замовлень стало мало, а грошей вистачало лише на найнеобхідніше.

Одного вечора Матвій поклав на стіл останній шматок шкіри.

— Із нього вийде одна пара черевиків, — сказав він дружині Ганні. — Вранці почну шити. А там побачимо.

Він акуратно вирізав деталі, склав їх біля інструментів і пішов спати.

Наступного ранку Матвій увійшов до майстерні й завмер.

На столі стояла готова пара черевиків.

Не просто готова, а така гарна, якої він давно не бачив. Шви були рівненькі, підошви міцні, кожен стібок лежав саме там, де треба.

— Ганно! — покликав він. — Це ти?

— Я навіть голки не торкалася, — відповіла дружина.

Невдовзі до майстерні зайшов покупець.

— Які чудові черевики! — вигукнув він і заплатив за них більше, ніж Матвій сподівався.

Швець купив шкіри вже на дві пари.

Увечері він знову підготував деталі й залишив їх на столі.

А вранці побачив дві готові пари.

І знову робота була бездоганна.

День за днем диво повторювалося. Матвій купував більше матеріалу, а вночі хтось невидимий перетворював його на чудові черевики. Люди почали приходити з усього міста.

Та швець не став пихатим.

— Я знаю, що ці черевики зробив не я, — казав він дружині. — Хтось нам допомагає, і мені дуже хочеться дізнатися хто.

Напередодні зимових свят Ганна запропонувала:

— Сьогодні не лягаймо спати. Сховаємося за завісою й подивимося.

Увечері вони залишили на столі вирізану шкіру, загасили лампу й причаїлися.

Опівночі у вікні блиснуло місячне світло.

Тихенько-тихенько прочинилися дверцята під шафою.

Звідти вийшли двоє маленьких ельфів, не вищих за глечик. На них були тоненькі старі сорочечки, а на ногах — нічого теплого.

— До роботи! — прошепотів один.

— До роботи! — відповів другий.

Вони застрибнули на стіл і заходилися шити.

Цок-цок голочка.

Шурх-шурх нитка.

Тук-тук маленький молоточок.

Ельфи працювали так швидко, що Матвій ледве встигав стежити очима. Один прошивав верх, другий кріпив підошву, потім вони мінялися місцями й перевіряли кожен шов.

Перед світанком черевики були готові.

— Гарна робота, — сказав перший ельф.

— Як завжди, — кивнув другий.

І вони зникли за шафою.

Ганна витерла сльозинку.

— Тепер ми знаємо, кому завдячуємо.

— Треба їм віддячити, — сказав Матвій.

Наступного дня він відклав усі справи. З найм’якшої шкіри зробив дві крихітні пари черевичків. Ганна пошила дві теплі сорочки, маленькі жилетки, штанці й шкарпетки.

Увечері замість звичних деталей вони розклали подарунки на столі.

Опівночі ельфи з’явилися знову.

Побачивши одяг, вони спочатку розгубилися.

— Це нам?

— Схоже, нам!

Вони швидко перевдягнулися. Черевички сиділи ідеально.

Перший ельф підстрибнув.

— Тепер у мене ноги не мерзнуть!

Другий покрутився перед блискучою металевою пряжкою, наче перед дзеркалом.

— А я виглядаю, як справжній майстер!

Вони взялися за руки й почали танцювати по столу.

Стриб на коробку.

Стриб на табурет.

Кружляли, сміялися, тупотіли новими черевичками так весело, що Матвій і Ганна за завісою ледве стримували сміх.

Нарешті ельфи зупинилися.

— Нашим друзям більше не потрібна таємна допомога, — сказав один.

— Вони знову міцно стоять на ногах, — додав другий.

І обоє вибігли в місячну ніч.

Більше вони не поверталися.

Але справи Матвія вже налагодилися. Він працював чесно, не поспішав заради прибутку й завжди залишав трохи шкіри для тих, хто не міг заплатити за нове взуття.

На маленькій полиці в майстерні стояли дві порожні коробочки з написом: «Для друзів».

І щозими, коли вночі десь біля дверей ледь чутно лунало «тук-тук», Матвій усміхався.

Можливо, то просто гілка торкалася вікна.

А можливо, двоє маленьких майстрів заходили перевірити, чи не забув старий друг, що добра праця і вдячність завжди крокують поруч.

А можливо, двоє маленьких майстрів заходили перевірити, чи не забув старий друг, що добра праця і вдячність завжди крокують поруч.