Кіт і мишка

Кіт і мишка

Жили собі Кіт і маленька Мишка. Вони мешкали неподалік старої комори й дуже любили там гратися.

Одного ранку Кіт ганявся за клубочком, а Мишка — за власним хвостиком.

— Лови мене! — пискнула Мишка.

— Уже ловлю! — нявкнув Кіт.

Вони закрутилися між мішками, кошиками й дерев’яними діжками так швидко, що самі не помітили, як Кіт лапою зачепив Мишчин хвостик.

Тут сталося щось зовсім казкове: хвостик тихенько відстібнувся, наче ґудзик, і лишився в Кота в лапі.

Мишка зупинилася й озирнулася.

— Котику, віддай, будь ласка, мій хвостик.

Кіт поважно сів, обгорнув лапи хвостом і сказав:

— Віддам. Але спершу принеси мені трішечки молока. Після таких перегонів я страшенно зголоднів.

— Добре! — сказала Мишка.

І побігла.

Спочатку вона підстрибнула,

потім припустила щодуху,

аж поки не прибігла до Корови.

— Корово, Корово, дай мені, будь ласка, молока. Я віднесу молоко Котові, Кіт віддасть мені хвостик, і я знову буду цілою Мишкою.

Корова задумливо пожувала травинку.

— Дам тобі молока, Мишко. Але я сьогодні ще не снідала. Принеси мені трохи запашного сіна від Фермера.

— Добре! — сказала Мишка.

І побігла далі.

Спочатку вона підстрибнула,

потім припустила щодуху,

аж поки не прибігла до Фермера.

— Фермере, Фермере, дай мені, будь ласка, сіна. Я віднесу сіно Корові, Корова дасть мені молока, я віднесу молоко Котові, Кіт віддасть мені хвостик, і я знову буду цілою Мишкою.

Фермер витер чоло й усміхнувся.

— Сіна дам. Та я саме збирався обідати, а кошик порожній. Принеси мені шматочок пирога від Пекаря.

— Добре! — сказала Мишка.

І знову побігла.

Спочатку вона підстрибнула,

потім припустила щодуху,

аж поки не прибігла до Пекаря.

У пекарні було тепло й пахло хлібом, булочками та солодкою скоринкою.

— Пекарю, Пекарю, дай мені, будь ласка, шматочок пирога. Я віднесу його Фермерові, Фермер дасть мені сіна, я віднесу сіно Корові, Корова дасть мені молока, я віднесу молоко Котові, Кіт віддасть мені хвостик, і я знову буду цілою Мишкою.

Пекар подивився на Мишку поверх кругленьких окулярів.

— Оце в тебе справа! Гаразд, дам тобі шматочок пирога. Тільки дивись, не надкуси його дорогою.

Мишка ковтнула слинку.

— Не надкушу.

— Навіть крихітку?

— Навіть крихітку.

— Тоді тримай.

Пекар загорнув шматочок пирога в папір і подав Мишці.

Мишка понесла пиріг Фермерові.

— Дякую! — сказав Фермер і дав їй оберемок запашного сіна.

Мишка потягла сіно до Корови.

— Як смачно пахне! — зраділа Корова, з’їла трохи сіна й налила Мишці кухлик молока.

Мишка взяла молоко й побігла до комори.

Дорогою вона повторювала, щоб нічого не переплутати:

— Пиріг Пекар дав мені,

я пиріг Фермеру,

Фермер сіно мені,

я сіно Корові,

Корова молоко мені,

я молоко Котові,

а Кіт…

Тут Мишка прискорила крок.

— А Кіт віддасть мені хвостик!

Кіт усе ще сидів біля діжки й терпляче чекав.

— Ну що? — спитав він.

Мишка поставила перед ним кухлик.

— Ось твоє молоко.

Кіт понюхав його, зробив один ковток, другий і задоволено замуркотів.

— Обіцянка є обіцянка.

Він дістав Мишчин хвостик і обережно приклав його на місце.

Клац!

Хвостик причепився, наче й не відстібався.

Мишка покрутилася праворуч, ліворуч, перевірила хвостик і радісно заплескала лапками.

— На місці!

— На місці, — підтвердив Кіт.

— Тоді можемо знову гратися!

Кіт примружив очі.

— Можемо. Але цього разу без ловіння за хвіст.

— Домовилися!

І вони знову побігли поміж мішками та кошиками.

Тільки тепер Кіт ловив клубочок,

Мишка ловила сонячні зайчики,

а хвостик спокійно біг за нею слідом.

а хвостик спокійно біг за нею слідом.