Кмітлива коза

Кмітлива коза

Жили колись у господаря коза Вухі та баран Дінас. Господар був уже старенький, і одного року йому стало важко тримати велике господарство. Тож він відчинив ворота й сказав:

— Друзі мої, шукайте собі нову домівку. Я дав би вам усе, що маю, та тепер ледве можу подбати про себе.

Вухі й Дінас попрощалися з ним і рушили дорогою.

Так вони дійшли до великого лісу.

— Мені тут не дуже подобається, — прошепотів Дінас. — Кажуть, у цих місцях водяться вовки.

Вухі озирнулася на темні ялини.

— Вовки люблять, коли їх бояться. Значить, нам треба зробити так, щоб вони першими злякалися нас.

— І як?

— Зараз побачиш.

Коза знайшла старий полотняний мішок, насипала туди сухих шишок, трісочок і кілька круглих камінців. Коли вона струснула мішок, той загримів:

Торох-торох! Грюк-грюк!

— Що це нам дасть? — здивувався баран.

— Трохи шуму, трохи уяви і дуже серйозне обличчя, — відповіла Вухі.

Саме тоді між деревами з’явився вовк Пекка.

Він побачив козу й барана та подумав:

«От удача! Двоє домашніх тварин самі забрели до лісу».

— Гей! — гукнув він. — А що це у вас у мішку?

Вухі повільно повернулася й струснула мішок.

Торох-торох!

— Та дрібниці, — недбало сказала вона.

— Які ще дрібниці?

Коза нахилилася до Дінаса й голосно промовила:

— Скільки там залишилося вовчих пряжок, дзвіночків і старих нашийників? Десять? Дванадцять?

Дінас широко розплющив очі, але швидко зрозумів гру.

— Е-е-е… цілий мішок!

— От бачиш, — сказала Вухі. — А я вже хвилювалася, що колекція замала.

Пекка насторожив вуха.

— Яка ще колекція?

Вухі знову загриміла мішком.

— Ми збираємо сувеніри від вовків, які намагалися нас налякати.

Дінас нахилив голову й виставив роги, наче за командою.

Пекка відступив на крок.

— Ви… ви дивні.

— Нам це часто кажуть, — погодилася Вухі. — До речі, Дінасе, нашій колекції справді бракує ще одного вовчого дзвіночка.

— Я без дзвіночка! — випалив Пекка.

— Шкода, — зітхнула коза.

Вовк вирішив, що розмову закінчено, і відбіг подалі.

Та коли він зустрів своїх родичів, гордість не дозволила сказати, що його налякали одна коза й один баран.

— У лісі з’явилися двоє страшенно небезпечних чужинців! — оголосив він. — У них мішок… повний вовчих трофеїв!

— Та ну! — засміялися вовки. — Ходімо подивимося.

Дванадцять вовків рушили до галявини.

А Пекка залишився позаду.

— Я вже дивився, — сказав він. — Мені цілком вистачило.

Вухі першою почула тупіт лап.

— Дінасе, здається, наша вистава має другий акт.

— Їх багато, — стривожився баран.

— Тоді й шуму потрібно більше.

Вони видерлися на невисоке розлоге дерево. Вухі вмостилася вище, Дінас насилу втримався на нижній гілці.

Вовки оточили дерево.

— Ану виходьте! — гукнув найсміливіший.

Вухі голосно струснула мішок.

ГРЮК! ТОРОХ! ГРЮК!

— Дінасе! — закричала вона так, щоб усі чули. — Чудово! Вони самі прийшли. Стрибай просто в середину, поки не розбіглися!

— Що?! — прошепотів Дінас.

— Стрибай! — тихенько сказала Вухі. — І довірся мені.

Дінас спробував зручніше поставити копито, але гілка хитнулася.

— Ой!

Баран зісковзнув просто в купу сухого листя перед вовками.

БУХ!

Вухі заторохтіла мішком ще дужче.

— Молодець, Дінасе! Не випускай їх!

Вовки почули грім мішка, побачили барана, який буквально впав із неба, згадали розповідь Пекки й вирішили, що цього досить.

— Рятуйся хто може!

За мить між деревами тільки хвости миготіли.

Дінас вибрався з листя й сердито глянув угору.

— Ти могла попередити, що я маю впасти!

— Я й сама цього не планувала, — зізналася Вухі. — Але вийшло переконливо.

Дінас хотів насупитися, та не витримав і засміявся.

Після того вовки довго обходили ту галявину стороною. А Вухі й Дінас знайшли неподалік затишне місце біля струмка, де було багато трави й дикої конюшини.

Мішок із шишками коза повісила біля входу до їхнього нового житла.

— Про всяк випадок, — пояснила вона.

І щоразу, коли вітер розгойдував його й у лісі чулося тихе «торох-торох», Дінас усміхався.

Бо знав: іноді сила ховається не в зубах і не в рогах, а в кмітливості, сміливості й умінні не розгубитися в потрібну мить.

Кмітливість запалює відвагу навіть у темному лісі ♡