Кролик і покупці зерна

Кролик і покупці зерна

Робоча українська назва: Кролик і покупці зерна

Колись давно Кроликові страшенно захотілося стати поважним торговцем.

Він дивився, як Бджола носить мед, як Качка приносить на ярмарок яйця, як сусіди міняють ягоди на борошно, а борошно — на теплі рукавиці, і думав:

— Усі щось продають. А я чим гірший? От тільки працювати від ранку до вечора мені зовсім не хочеться. Треба придумати щось розумніше.

Кролик любив слово «розумніше». Щоправда, іноді він називав розумним те, що насправді було просто хитрим.

Недалеко від його нори лежало велике поле. На ньому колосилося зерно, яке виростив працьовитий фермер. Кролик часто пробігав повз і бачив, як господар поливає молоді сходи, виполює бур’ян, лагодить огорожу й чекає врожаю.

І одного ранку Кроликові сяйнула думка.

— Зерна тут стільки, що й не злічити! Продам трохи. А коли настане час віддавати покупцям, щось вигадаю.

Він не запитав дозволу у фермера. Не домовився з ним. Навіть не подумав, що чуже поле не стає твоїм тільки тому, що ти на нього дивишся.

Кролик поставив біля дороги табличку:

«НАЙКРАЩЕ ЗЕРНО!

Замовляйте сьогодні — забирайте за тиждень!»

Першим прийшов Дощовий Черв’ячок.

— Мені зовсім трішечки, — сказав він. — Для родини.

— Буде! — урочисто пообіцяв Кролик і взяв плату.

Потім прийшла Качка.

— Мені мішечок зерна, будь ласка.

— Буде найкращий мішечок!

За Качкою з’явилася Лисиця. Потім Ведмідь. А надвечір завітав Мисливець, який хотів купити зерна для домашніх птахів.

Кролик усім усміхався, усім кланявся і всім повторював:

— Приходьте рівно за тиждень. Я людина… тобто, перепрошую, кролик слова!

Увечері він перерахував отримане й дуже собою пишався.

— Оце так торгівля! І спина не болить, і лапи чисті.

Та наступного ранку біля поля його вже чекав фермер.

— Кроличе, — сказав він спокійно, — учора я бачив твою табличку.

— Гарна, правда? Сам писав.

— Гарна. Тільки зерно на полі моє. Я його сіяв і вирощував. Ти не можеш продавати те, що тобі не належить.

Кролик заворушив вухами.

— А якби зовсім трішечки?

— Спершу треба було запитати.

Фермер зачинив хвіртку і пішов працювати далі.

Кролик сів під кущем.

Тепер він мав п’ятьох покупців, п’ять обіцянок і жодної зернини.

— Треба повернути плату, — прошепотіло щось усередині.

— Треба придумати хитріше, — одразу заперечив Кролик сам собі.

І, на жаль, цього разу він послухав другу думку.

Минув тиждень.

Першим, як і домовлялися, приповз Дощовий Черв’ячок.

— Моє зерно готове?

Кролик озирнувся й помітив, що дорогою вже йде Качка.

— Тихо! — прошепотів він Черв’ячкові. — Ховайся під листок. Качка сердиться й шукає тебе.

— За що?

— Потім поясню!

Черв’ячок злякався й заховався.

Качка підійшла ближче.

— Кроличе, де мій мішечок?

Кролик нахилився до неї:

— Я б із радістю віддав, але тут щойно був Черв’ячок. Він сказав, що ти хочеш забрати його зерно.

— Що?! — обурилася Качка. — Я нічого такого не казала!

Вона почала шукати Черв’ячка, щоб усе з’ясувати. Той почув її кроки, вирішив, що Кролик сказав правду, і поповз щодуху.

Саме в цей момент з-за пагорба вийшла Лисиця.

— Моє замовлення готове?

Кролик швидко прошепотів:

— Обережно! Качка бігає тут і всім розповідає, що ти забрала її зерно.

— Я?!

Лисиця кинулася до Качки з’ясовувати, хто що говорив. Качка побачила Лисицю, згадала слова Кролика й вирішила, що та справді прийшла сваритися. І вже за хвилину вони обидві бігали навколо кущів, перебиваючи одна одну:

— Я не казала!

— А мені сказали!

— Хто сказав?

Кролик тихенько відступив до своєї нори.

Та тут прийшов Ведмідь.

— Добрий день. Я по зерно.

— Тс-с-с! — Кролик зробив дуже серйозне обличчя. — Лисиця сердиться. Каже, що ти забрав її мішок.

— Та я ще й свого не бачив!

Ведмідь рушив до Лисиці. Лисиця побачила великого Ведмедя й теж вирішила, що справа кепська.

Усе стало ще голосніше.

А тут і Мисливець підійшов.

— Кроличе, я прийшов по своє замовлення.

— Ой, зараз не час! — прошепотів Кролик. — Ведмідь страшенно розсердився. Краще стукніть палицею по дереву, щоб він відійшов від дороги.

Мисливець не розумів, що відбувається, але голосно постукав по сухому стовбуру.

Тук! Тук! Тук!

Ведмідь здригнувся.

Качка закрякала.

Лисиця підстрибнула.

Черв’ячок визирнув з-під листка.

І раптом усі зупинилися.

— Хвилиночку, — сказала Качка. — Хто сказав, що я сердита на Черв’ячка?

— Кролик, — відповів Черв’ячок.

— А хто сказав, що Качка звинувачує мене? — запитала Лисиця.

— Кролик, — сказала Качка.

— А мені він сказав, що Лисиця сердиться на мене, — пробурмотів Ведмідь.

Мисливець опустив палицю.

Усі повільно повернули голови до кролячої нори.

З нори стирчав лише кінчик одного вуха.

— Кроличе, — покликав Ведмідь. — Виходь.

— Немає Кролика вдома! — почувся голос із нори.

— А хто це сказав?

Пауза.

— Його… дуже далекий родич.

Навіть сердита Лисиця не втрималася й пирснула зі сміху.

Кролик зрозумів, що ще одна хитрість уже не допоможе. Він виліз із нори, сів перед усіма й опустив вуха.

— Зерна немає, — зізнався він. — Я продав вам чуже зерно, не спитавши фермера. А коли зрозумів, що не можу виконати обіцянку, вирішив посварити вас між собою. Мені дуже соромно.

— А наша плата? — запитав Черв’ячок.

Кролик зітхнув.

— Я поверну все. Але не сьогодні. Частину вже витратив.

Саме тоді дорогою проходив фермер. Він чув останні слова.

— Є спосіб виправити справу, — сказав він. — На полі саме час збирати врожай. Якщо Кролик справді хоче повернути борги, нехай працює разом зі мною.

Кролик подивився на поле. Воно раптом здалося йому втричі більшим, ніж тиждень тому.

— Довго працювати?

— Доки не виконаєш усіх обіцянок.

Кролик тяжко зітхнув.

— Домовилися.

І почалася зовсім інша торгівля.

Уранці Кролик носив порожні кошики. Вдень допомагав збирати колосся. Увечері рахував мішечки й перевіряв, кому скільки винен.

Першим отримав свою частку Черв’ячок. Потім Качка. За нею Лисиця, Ведмідь і Мисливець.

Коли останній мішок було віддано, Кролик упав на траву й простягнув лапи.

— Ох! Тепер я знаю, чому чесні торговці ввечері так добре сплять.

Фермер усміхнувся.

— І що ти зрозумів?

Кролик подумав.

— Що кмітливість — хороша річ. Але якщо використовувати її, щоб не відповідати за свої слова, вона швидко перетворюється на клубок проблем.

Відтоді, перш ніж щось продати, Кролик тричі питав себе:

«Це моє? Я можу виконати обіцянку? І чи не доведеться потім ховатися у власній норі?»

Кажуть, після цього він таки став непоганим торговцем.

А табличку «НАЙКРАЩЕ ЗЕРНО!» залишив собі на згадку.

Щоправда, на звороті написав ще одне слово:

«ЧЕСНО».

Щоправда, на звороті написав ще одне слово: