Курочка Генні та велика тривога

Курочка Генні та велика тривога

Адаптація: м’яка дитяча версія; оригінальний жорстокий фінал із лисицею замінено на безпечну історію про перевірку чуток.

Одного ранку курочка Генні гуляла садом і шукала під деревами зернятка.

Раптом — тук!

Щось маленьке впало їй просто на спинку.

Генні підстрибнула.

— Ой! Небо падає!

Насправді то був маленький жолудь, але Генні так перелякалася, що навіть не подивилася вгору.

— Треба негайно сказати королю! — вирішила вона й побігла дорогою.

Невдовзі їй зустрівся півник Кокі.

— Куди так поспішаєш, Генні?

— До короля! Небо падає!

— Небо?! — ахнув Кокі. — Тоді я з тобою!

І побігли вони разом.

Далі зустріли качечку Дакі.

— Куди це ви?

— До короля! Небо падає!

— Оце новина! Я теж піду!

Потім до компанії приєдналася гуска Гусі, а за нею індик Туркі.

Тепер дорогою мчала ціла процесія:

— Небо падає! Небо падає! Треба сказати королю!

На узліссі їх почув лис Фоксі.

— Куди так поспішаєте? — солодко запитав він.

— До короля! Небо падає!

Лис примружив очі.

— А ви певні, що знаєте дорогу? Я знаю короткий шлях. Ходімо через мою печеру.

Птахи вже хотіли рушити за ним, але стара гуска Гусі зупинилася.

— Чекайте. Якщо ми йдемо до короля, то чому дорога веде в темну печеру?

Дакі теж задумалась.

— І взагалі, хто бачив, як падає небо?

Усі подивилися на Генні.

— Я… відчула, — сказала курочка. — Щось упало мені на спину.

— Що саме? — запитав Кокі.

Генні замислилася.

— Я не знаю.

Лис поспішив сказати:

— Не витрачайте час на перевірки! Коли є страшна новина, треба бігти якнайшвидше!

Тут індик Туркі поважно похитав головою.

— Навпаки. Чим страшніша новина, тим важливіше спочатку дізнатися, чи вона правдива.

— Повернімося до того місця, — запропонувала Гусі.

Лис зрозумів, що його хитрий план не вдався, фиркнув і подався геть.

А птахи рушили назад до саду.

Генні показала дерево.

— Ось тут це сталося.

Усі уважно оглянули землю.

— Дивіться! — вигукнула Дакі.

Під дубом лежав жолудь.

Кокі підняв його дзьобом.

— Генні, мабуть, ось твоє небо.

Курочка почервоніла під пір’ячком.

— То небо не падає?

Усі підняли голови. Над ними було високе синє небо, а по ньому повільно пливли білі хмаринки.

— Схоже, стоїть міцно, — засміялася Гусі.

Генні теж засміялася.

— Ой, друзі, вибачте! Я так злякалася, що навіть не перевірила.

— Нічого, — сказав Туркі. — Зате тепер ми всі знаємо важливу річ.

— Яку? — запитала Дакі.

— Перш ніж передавати страшну звістку далі, треба зупинитися, подивитися й перевірити.

Саме тоді повз проїжджав королівський садівник.

— Чого це ви всі зібралися?

Генні чесно розповіла всю історію.

Садівник засміявся й подарував кожному по жменьці зерна.

— За сміливість зізнатися у помилці теж належить нагорода.

Увечері Генні сиділа під тим самим дубом. З гілки впав іще один жолудь.

Тук!

Курочка здригнулася, а потім спокійно подивилася на землю.

— Жолудь, — сказала вона. — Просто жолудь.

І тільки після цього пішла розповідати друзям новину:

— Уявляєте, сьогодні з дуба падають жолуді!

І цього разу новина була цілком правдива.

І цього разу новина була цілком правдива.