Навколо світу за вісімдесят днів

Навколо світу за вісімдесят днів

Філеас Фоґґ жив у Лондоні так точно, ніби всередині нього цокав годинник. Він приходив до клубу в один і той самий час, обідав за розкладом і майже ніколи не поспішав.

Одного дня в клубі заговорили про нові залізниці й пароплавні маршрути. Газета стверджувала, що тепер Землю можна об’їхати за вісімдесят днів.

— Теоретично, — заперечив один із членів клубу. — Але в дорозі завжди трапляються затримки.

Фоґґ спокійно відповів:

— Саме затримки й треба враховувати.

Суперечка закінчилася парі. Фоґґ поставив значну частину своїх грошей на те, що повернеться до Лондона не пізніше ніж через вісімдесят днів.

Того ж вечора він покликав нового слугу, француза на ім’я Паспарту.

— Ми вирушаємо навколо світу.

Паспарту вирішив, що не розчув.

— Коли?

— Зараз.

За кілька годин вони вже були в поїзді.

Маршрут пролягав через Європу до Суеца, далі пароплавом до Бомбея, потім через Індію до Калькутти, морем до Гонконгу й Йокогами, через Тихий океан до Сан-Франциско, потім через Америку до Нью-Йорка і звідти назад до Англії.

Фоґґ записував час прибуття й відбуття в маленький нотатник. Паспарту тим часом дивувався кожній новій країні, мові, страві й вокзалу.

А за ними їхав ще один мандрівник — детектив Фікс. У Лондоні сталася велика крадіжка, і Фіксові здалося, що раптовий від’їзд Фоґґа виглядає підозріло. Доказів він не мав, тому лише стежив за мандрівником і чекав офіційних відомостей.

Фоґґ про це навіть не здогадувався.

В Індії з’ясувалося, що залізнична колія ще не всюди добудована. Там, де на карті була пряма лінія, насправді лежали десятки кілометрів дороги без рейок.

Паспарту схопився за голову.

Фоґґ лише подивився на годинник.

— Значить, знайдемо інший спосіб.

Вони купили слона і найняли провідника. Подорож через джунглі забрала час, зате привела їх до несподіваної зустрічі.

Мандрівники зустріли молоду жінку на ім’я Ауда, якій була потрібна допомога, щоб безпечно залишити небезпечне місце. Фоґґ вирішив не проходити повз.

— У нас є кілька годин запасу, — сказав він. — Використаймо їх правильно.

Разом із Паспарту й провідником вони допомогли Ауді дістатися безпеки. Після цього вона продовжила шлях разом із ними.

Продовження.

У Гонконзі Паспарту ненадовго відстав від друзів, але згодом вони знову зустрілися в Йокогамі. Звідти всі разом вирушили через Тихий океан до Сан-Франциско.

Потяг поніс їх через Америку. За вікнами змінювалися гори, рівнини, міста й снігові простори. Дорога раз у раз підкидала несподіванки, і запас часу танув. Одного разу Фоґґ навіть відмовився від вигідного прискорення, коли зрозумів, що важливіше не залишити товариша самого.

Ауда бачила: людина, яка почала подорож заради парі, дедалі частіше робить вибір не заради грошей, а заради інших.

До Нью-Йорка вони прибули запізно: потрібний пароплав уже відійшов. Фоґґ знайшов інше судно і продовжив шлях через Атлантику. Погода була примхливою, палива бракувало, але мандрівники вперто рухалися на схід.

Нарешті вони дісталися Англії. Тут через помилкову підозру Фікса Фоґґ утратив ще кілька годин. Коли непорозуміння з’ясувалося, здавалося, що все вже скінчено.

Фоґґ повернувся до Лондона, переконаний, що запізнився на п’ять хвилин і програв парі.

Наступного дня Ауда сказала, що хоче залишитися поруч із ним і в майбутньому. Вони вирішили одружитися. Паспарту побіг домовлятися про церемонію і раптом повернувся так швидко, ніби за ним гнався сам час.

— Пане! Сьогодні субота!

— Ні, сьогодні неділя, — відповів Фоґґ.

І тут усе стало зрозуміло.

Подорожуючи весь час на схід, вони щоразу трохи випереджали сонце. Обігнувши Землю, Фоґґ непомітно виграв цілу добу.

Він не запізнився. У нього ще залишалися хвилини.

Фоґґ і Паспарту помчали до клубу. Двері відчинилися саме тоді, коли всі чекали останніх секунд.

Філеас Фоґґ увійшов і спокійно сказав:

— Панове, я повернувся.

Він виграв парі.

Та коли підрахували витрати, стало ясно, що грошей подорож майже не принесла. Зате Фоґґ привіз із собою те, чого не планував: дружбу Паспарту, довіру Ауди, тисячі спогадів і відкриття, що світ не вкладається в жоден розклад.

Вісімдесят днів довели йому: точність допомагає в дорозі, але справжню ціну подорожі визначає не годинник.

Її визначають рішення, які ти приймаєш, коли часу найменше.

Її визначають рішення, які ти приймаєш, коли часу найменше.