Очі кролика

Очі кролика

Глибоко під синіми хвилями стояв палац морського короля.

Його стіни були вкриті перламутром, у садах коливалися червоні й зелені водорості, а замість птахів між гілками коралів плавали маленькі блискучі рибки.

Одного дня в палаці трапилася біда.

Морський король, плаваючи неподалік поверхні, надто близько підплив до рибальської наживки. Гачок зачепився біля його рота. Король вирвався й повернувся до палацу, але йому було боляче, і ніхто не знав, як допомогти.

До палацу скликали всіх морських мудреців.

Приплив кит.

Приповз краб.

З’явилися восьминіг, старий морський окунь і доктор Черепаха, якого вважали найученішим лікарем у всьому підводному царстві.

Вони радилися довго.

Нарешті доктор Черепаха сказав:

— У старій легенді написано, що кролики бачать вихід навіть там, де інші бачать лише небезпеку. Якби ми дізналися секрет кролячого зору, можливо, знайшли б спосіб допомогти королю.

— Тоді приведи кролика! — наказали придворні.

Доктор Черепаха поплив до берега.

Він вибрався на пісок і почав повільно дертися вгору стежкою.

На пагорбі саме гуляв Кролик.

— Доброго ранку, докторе! — привітався він. — Далеко ж ви забралися від моря.

Черепаха зупинилася перевести дух.

— Я прибув із запрошенням від самого морського короля.

У Кролика піднялися вуха.

— Від короля?

— Так. Він просить тебе відвідати його палац.

Черепаха почала розповідати про підводні сади, коралові арки, золотавий пісок і риб, які світяться в темряві.

Кролик слухав, дедалі більше захоплюючись.

— Я ніколи не був під морем.

— Сідай мені на спину, — сказав доктор. — Я тебе довезу.

Кролик міцно вхопився за панцир, і вони пірнули.

Спочатку він заплющив очі.

Та потім обережно відкрив їх — і забув навіть дихати від подиву.

Навколо пропливали срібні зграйки. На дні росли дивовижні рослини. Між камінням ховалися морські коники, а вдалині сяяв палац.

Кролика зустріли дуже чемно.

Йому показали перламутрову залу, кораловий сад і кімнату, де медузи світили замість ліхтарів.

— Яке чудове місце! — повторював гість.

Та дорогою він випадково почув розмову двох придворних риб.

— Нарешті доктор привів кролика.

— Тепер ми дізнаємося секрет його очей і вилікуємо короля.

— А якщо кролик не захоче його віддавати?

— Його ж привезли саме заради цього.

Кролик завмер.

«Отже, мене запросили не просто в гості», — подумав він.

Незабаром його привели до великої зали.

— Шановний Кролику, — сказали придворні, — наш король хворіє. Давня книга говорить про особливий секрет кролячого зору. Розкажи нам його негайно.

Кролик зрозумів: якщо просто скаже, що ніякого чарівного секрету не знає, його можуть не відпустити.

Він зробив дуже засмучений вигляд.

— Я б із радістю допоміг. Але сталася прикра помилка.

— Яка?

— Справжній секрет мого зору залишився на березі.

У залі стало тихо.

— Як це?

Кролик поважно кивнув.

— Перед подорожжю під воду я сховав його в піску, щоб солона вода не зіпсувала. А з собою взяв лише звичайний дорожній погляд.

Риби перезирнулися.

Ніхто ніколи не чув про дорожній погляд, але й ніхто не хотів зізнатися, що не розуміє, про що йдеться.

— Треба негайно повернутися по справжній секрет! — вирішили вони.

Доктор Черепаха знову посадив Кролика на спину.

Вони випливли на поверхню й дісталися берега.

Щойно лапи Кролика торкнулися сухого піску, він стрибнув угору, ще раз — і вже був біля лісу.

— Зачекай! — покликав доктор Черепаха. — А секрет?

Кролик озирнувся.

— Ось він, докторе: перш ніж вести когось у палац заради таємної мети, треба чесно сказати, навіщо його запрошують.

— Але королю потрібна допомога!

Кролик трохи подумав.

— Тоді ось вам другий секрет. Коли не знаєш, що робити, дивися уважніше на саму проблему, а не шукай чарівну відповідь десь далеко.

Доктор Черепаха повернувся до моря присоромлений.

У палаці він розповів усе морським мудрецям.

— Кролик має рацію, — сказав старий восьминіг. — Ми так захопилися легендою, що перестали думати.

Вони ще раз уважно оглянули короля. Краб міцно притримав гачок клешнею, восьминіг обережно повернув його в потрібний бік, а доктор Черепаха допоміг звільнити зачеплене місце.

Незабаром королю стало краще.

— Отже, секрет кролячого зору все-таки спрацював, — усміхнувся він.

— Але кролика тут немає, — здивувалися придворні.

— Саме тому, — відповів король. — Він змусив вас подивитися на проблему власними очима.

А Кролик відтоді із задоволенням гуляв берегом, але коли бачив доктора Черепаху, що вибирався з води, завжди спершу питав:

— Це справді запрошення в гості? Чи знову потрібен якийсь секрет?

І Черепаха щоразу чесно відповідала.

І Черепаха щоразу чесно відповідала.