Півник і курочка

Півник і курочка

Робоча українська назва: Півник і курочка

На одному веселому подвір’ї жили Півник і Курочка. Півник щоранку злітав на тин, випинав груди й голосно сповіщав усіх, що настав новий день.

А Курочка з ранку до вечора клопоталася біля гнізда, шукала зернятка й важливо походжала двором на своїх босих лапках.

Одного дня вона підійшла до Півника й сказала:

— Ку-ку-рі-ку ти співаєш чудово. А про мої черевички знову забув!

Півник здивовано нахилив голову.

— Які ще черевички?

— Ті самі! — закудкудакала Курочка. — Ти вже котрий рік обіцяєш: «От прийде ярмарок — купимо тобі гарні черевички». Ярмарок приходить, минає, а я все босоніж!

Півник почухав лапкою землю й сказав:

— Будуть черевички, Курочко. Не хвилюйся!

— Це я вже чула, — відповіла вона. — Я щодня яйце знесу, потім ще одне, а черевичків як не було, так і немає.

Півник замислився. Цього разу йому дуже хотілося дати не обіцянку, а справжню пораду.

— Знаєш що? — нарешті сказав він. — Склади яйця в кошик і віднеси на ярмарок. Обміняєш їх на те, що тобі потрібно. Тоді не доведеться чекати, поки я згадаю.

Курочка кліпнула очима.

— Сама?

— А чому ні? Ти ж знаєш, чого хочеш, краще за мене.

Курочка подумала, подумала й кивнула.

Наступного ранку вона взяла маленький кошик і рушила стежкою до ярмарку. Півник проводжав її з тину й гукав:

— Обирай зручні! І щоб не тиснули!

— А ти, — озвалася Курочка, — наступного разу менше обіцяй і краще одразу допомагай!

Півник навіть пір’ячко пригладив від сорому.

Кажуть, ніхто достеменно не знає, чи знайшла Курочка на ярмарку черевички саме на курячі лапки. Та відтоді Півник добре запам’ятав одну просту річ: обіцянка гарна лише тоді, коли за нею приходить справа.

А Курочка й далі бадьоро бігала подвір’ям. Босоніж чи в черевичках — це вже інша казка.

А Курочка й далі бадьоро бігала подвір’ям. Босоніж чи в черевичках — це вже інша казка.