Полохливий кролик

Полохливий кролик

Під високою пальмою, у прохолодній траві, дрімав маленький кролик.

День був тихий. Листя ледве ворушилося, а десь високо в кронах гралися мавпи.

Кролик прокинувся, перевернувся на інший бік і раптом подумав:

— А що, як одного дня земля трісне й увесь світ розсиплеться? Куди ж я тоді подінуся?

Саме цієї миті одна з мавп упустила великий кокос.

Бух!

Горіх із гуркотом упав на землю просто за спиною кролика.

Кролик підскочив так високо, ніби його підкинуло пружиною.

— Почалося! — закричав він. — Земля розвалюється!

І помчав геть, навіть не озирнувшись.

Назустріч йому трапився інший кролик.

— Куди ти так біжиш?

— Немає часу пояснювати! Рятуйся!

— Від чого?

— Земля розвалюється!

Другий кролик злякався й побіг поруч.

Невдовзі вони зустріли ще трьох кроликів.

— Що сталося?

— Земля розвалюється!

Ті теж кинулися бігти.

За кілька хвилин стежкою вже мчала ціла юрба кроликів. Пил стояв стовпом.

Їх побачив олень.

— Чому всі тікають?

— Світ розсипається!

— Ой лишенько!

Олень приєднався до них.

Потім новину почув лис. За ним — кабан. А трохи далі до наляканої компанії пристала навіть велика слониха.

— Земля тріскається! Світ розвалюється! — передавали тварини одна одній.

Ніхто вже не знав, хто побачив це на власні очі.

Попереду стояв лев. Він побачив, як до нього наближається ціла лісова лавина з лап, хвостів і вух, і голосно рикнув:

— Стійте!

Тварини зупинилися.

— Куди ви всі біжите?

— Земля розвалюється! — закричали вони хором.

Лев насупився.

— Хто це бачив?

Слониха озирнулася.

— Я не бачила. Мені сказав лис.

Лис похитав головою.

— А мені сказав олень.

Олень показав на кроликів.

— Я почув від них.

Лев почав питати одного кролика за іншим.

— Ти бачив?

— Ні, мені сказали.

— А ти?

— Мені теж сказали.

Так вони дійшли до першого кролика.

— А ти? — запитав лев.

Кролик ковтнув повітря.

— Я… я чув, як земля тріснула.

— Де?

— Біля пальми. Я лежав під нею й думав, що буде, якщо світ розсиплеться. І саме тоді пролунав страшний гуркіт!

Лев задумався.

— Добре. Покажи мені це місце.

— Назад? — пискнув кролик.

— Назад. Перевіримо.

Лев посадив кролика собі на спину, і вони швидко повернулися до пальми.

Спочатку кролик не хотів підходити близько.

— Ось тут я лежав, — прошепотів він.

Лев уважно оглянув землю.

Жодної тріщини.

Потім він побачив кокос, що лежав у траві.

Лев штовхнув його лапою.

— Це не він часом так гримнув?

Кролик повільно підійшов. Подивився на кокос. Подивився на цілу-цілісіньку землю.

І його вуха почервоніли від сорому.

— Схоже… він.

— Ти злякався, це буває, — сказав лев. — Але перш ніж кричати, що світ розвалюється, корисно озирнутися.

Вони повернулися до інших тварин.

— Ніякого кінця світу немає, — оголосив лев. — Упав кокос.

На кілька секунд запала тиша.

Потім хтось пирхнув. Хтось засміявся. А невдовзі сміявся весь ліс.

Перший кролик теж усміхнувся.

— Наступного разу спочатку подивлюся, а вже потім побіжу.

— І ще дещо, — додав лев. — Коли вам приносять страшну новину, запитайте: «Хто це бачив?»

Відтоді в лісі стало набагато менше великих панік через маленькі звуки.

А коли з пальми падав кокос і лунав гучний «БУХ!», кролик уже не тікав.

Він просто піднімав голову й казав:

— Перевірено. Світ на місці.

Нехай цікавість завжди перевіряє те, чого боїться серце 🌿