Рукавичка

Рукавичка

Робоча назва українською: Рукавичка

Джерело: І. Рудченко, «Народныя южнорусскія сказки», вип. 1, Київ, 1869, «Рукавичка». Скан старого видання на Вікіджерелах: https://uk.wikisource.org/wiki/Індекс:Народныя_южнорусскія_сказки._Рудченко_(1869).pdf

КАЗКА

Одного зимового ранку дід пішов до лісу по хмиз. Сніг лежав білими горбочками, дерева тихо поскрипували від морозу, а поруч із дідом біг його песик.

Ішов дід, ішов, нахилився підняти суху гілку та й не помітив, як із кишені випала тепла вовняна рукавичка.

Лежить рукавичка на снігу. Червона, м’яка, всередині тепло ще не встигло вистигнути.

Біжить лісом маленька Мишка. Побачила рукавичку, зазирнула всередину.

— Ой, який гарний будиночок! І від вітру сховає, і лапки зігріє. Буду тут жити.

Залізла Мишка в рукавичку, скрутилася клубочком і задоволено писнула:

— Тепло!

Незабаром стрибає по снігу Жабка. Холодно їй, лапки мерзнуть. Побачила рукавичку й питає:

— Хто-хто в рукавичці живе?

— Я, Мишка-Шкряботушка. А ти хто?

— Я Жабка-Скрекотушка. Пусти й мене погрітися.

Мишка посунулася.

— Заходь. Удвох тепліше.

Залізла Жабка. Рукавичка трохи округлилася.

Тут прибіг Зайчик.

— Хто-хто в рукавичці живе?

— Мишка-Шкряботушка і Жабка-Скрекотушка. А ти хто?

— Я Зайчик-Побігайчик. Вуха вже зовсім змерзли. Можна до вас?

— Заходь, тільки обережно, не наступи нікому на хвостик.

Зайчик утиснувся між Мишкою та Жабкою. Стало трохи тісніше, зате ще тепліше.

За якийсь час прийшла Лисичка. Хвіст пухнастий, носик у сніжинках.

— Хто-хто в рукавичці живе?

Зсередини відповіли:

— Мишка-Шкряботушка, Жабка-Скрекотушка та Зайчик-Побігайчик. А ти хто?

— Я Лисичка-Сестричка. Дозвольте й мені зігрітися.

Звірята переглянулися.

— Якщо всі трохи посунемося, місце знайдеться.

Посунулися. Лисичка обережно прослизнула всередину. Рукавичка стала вже кругленька, мов подушка.

Незабаром із-за кущів вийшов Вовчик.

— Хто-хто в рукавичці живе?

Звірята назвалися.

— А я Вовчик-Братик. Можна до вас? Мороз щипає за ніс.

— Місця майже немає, — сказала Мишка.

— Я скраєчку, — пообіцяв Вовчик.

Потіснилися всі ще раз. Вовчик уліз. Рукавичка натягнулася, але витримала.

Та ось захрумтів сніг. Це Кабан ішов між деревами.

— Хто-хто в рукавичці живе?

Йому відповіли вже цілим хором.

— А я Кабан-Іклан. Пустіть і мене!

— Куди ж ти вмістишся? — здивувався Зайчик.

— А я дихатиму тихенько й сидітиму нерухомо.

Звірята засміялися, та все ж посунулися. Кабан теж уліз. Рукавичка стала така велика, що на снігу вже скидалася на маленьку хатинку.

І саме тоді з лісу вийшов Ведмідь. Важко ступає, сніг під лапами рипить.

— Хто-хто в рукавичці живе?

З рукавички почали називатися:

— Мишка-Шкряботушка!

— Жабка-Скрекотушка!

— Зайчик-Побігайчик!

— Лисичка-Сестричка!

— Вовчик-Братик!

— Кабан-Іклан!

— А я Ведмідь-Набрідь. Пустіть і мене.

Усередині стало тихо.

Нарешті Мишка сказала:

— Ну, якщо вже всі разом, то спробуй. Тільки дуже-дуже обережно.

Ведмідь втягнув живіт, підібрав лапи й почав просуватися всередину. Рукавичка розтягнулася ще більше. Звірята сиділи щільно-щільно: хвостик до хвостика, лапка до лапки.

— Нікому не тісно? — спитав Ведмідь.

— Тісно! — дружно відповіли всі.

— А тепло?

— Тепло!

Тим часом дід уже повертався з лісу. Раптом глянув на руки.

— Ой лишенько, а де ж моя рукавичка?

Песик почув знайоме слово, підняв носа до вітру й побіг назад слідами.

Біг, біг і раптом бачить на снігу щось велике, червоне та кругле. А воно ще й ворушиться.

Песик здивувався:

— Гав!

У рукавичці всі завмерли.

Песик підійшов ближче:

— Гав-гав!

І тут рукавичка ожила.

Першою вискочила Мишка, за нею Жабка, потім Зайчик, Лисичка, Вовчик, Кабан і нарешті Ведмідь. Хто під кущ, хто за дерево, хто через замет. Тільки сніг здійнявся білою хмаркою.

Песик сів і здивовано дивився їм услід.

— Оце так рукавичка, — ніби сказав він. — Цілий ліс умістився!

Підійшов дід, підняв свою рукавичку й обтрусив від снігу.

— Ось де вона! Добре, що знайшли.

Надягнув її на руку й пішов додому.

А звірята ще довго згадували той зимовий день. Бо хоч у рукавичці було тісно, зате кожен, хто просився погрітися, чув:

— Посунемося. Місце знайдеться.

— Посунемося. Місце знайдеться.