Стрибунці

Стрибунці

Одного разу Блоха, Коник і маленька Жабка вирішили з’ясувати, хто з них стрибає найвище.

Усі троє були впевнені, що саме вони найкращі стрибунці у світі.

— Треба влаштувати справжнє змагання, — сказала Блоха. — З глядачами, суддями й оплесками.

— І з музикою, — додав Коник. — Без музики велика подія не може бути по-справжньому великою.

Жабка нічого не сказала. Вона тільки моргнула й уважно подивилася на двох суперників.

Новина швидко розлетілася королівством. До палацу почали сходитися гості. Прийшли придворні, кухарі, садівники, музиканти, сторожовий пес і навіть кілька горобців, які сіли на підвіконня без запрошення.

Король наказав поставити посеред зали золоту позначку для старту.

— Хто покаже найкращий стрибок, — оголосив він, — отримає золоту медаль і почесне місце поруч із принцесою на сьогоднішньому святі.

Принцеса сиділа на маленькому золотому стільчику й усміхалася.

— Але я теж хочу сказати, який стрибок вважаю найкращим, — зауважила вона.

— Звісно, — погодився король. — Адже це наше спільне свято.

Першою вперед виступила Блоха.

Вона низько вклонилася праворуч, потім ліворуч, потім ще раз посередині.

— Я походжу з дуже поважної родини, — сказала Блоха. — Я бувала в таких домах, куди деяких із присутніх навіть не пустили б через парадні двері.

Сторожовий пес фиркнув.

— Це тому, що ти заходиш без дверей, — пробурмотів він.

Блоха вдала, що не почула.

Наступним вийшов Коник.

На ньому був чудовий зелений «мундир», який, щоправда, був просто його власними крильцями й спинкою.

— Мій рід дуже давній, — гордо сказав він. — А ще я музикант. Коли я співаю в траві, весь луг знає, хто тут головний артист.

І він негайно видав довге:

— Цр-р-р-р-р!

Кілька придворних чемно заплескали.

Жабка тим часом мовчала.

— А ти що скажеш про себе? — запитав король.

Жабка подумала й відповіла:

— Нічого особливого. Краще стрибну.

Сторожовий пес обнюхав її й поважно сказав:

— Мені подобається. Пахне ставком, очеретом і здоровим глуздом.

Старий радник кивнув так серйозно, ніби почув державну таємницю.

— Мовчазні істоти часто багато думають, — сказав він.

— Або просто мовчать, — додала принцеса.

Усі засміялися.

Нарешті настав час змагання.

Блоха стала на золоту позначку.

— Дивіться уважно! — крикнула вона.

Стриб!

Вона підлетіла так високо, що ніхто не встиг розгледіти, куди саме.

У залі запала тиша.

— Вона вже стрибнула? — прошепотів хтось.

— Я нічого не бачив, — сказав інший.

Блоха приземлилася й обурено заявила:

— Саме це й доводить, що я стрибнула найвище! Я була занадто високо для ваших очей!

— Можливо, — сказав король. — Але судити стрибок, якого ніхто не бачив, непросто.

Тоді на старт вийшов Коник.

Він розправив лапки, поправив уявний комір і підморгнув глядачам.

— Ось зараз буде справжнє мистецтво.

Стриб!

Коник злетів чудово, але розрахував напрямок не зовсім вдало й приземлився просто на королівську корону.

Корона з’їхала королю на одне вухо.

Усі завмерли.

Коник швиденько перестрибнув на підлогу.

— Я хотів додати виступу урочистості, — пояснив він.

Король поправив корону.

— Стрибок був високий, — сказав він, — але наступного разу обирай місце для приземлення уважніше.

Залишилася Жабка.

Вона підійшла до стартової позначки.

Стояла.

Думала.

Ще трохи стояла.

— Може, вона передумала? — прошепотіла Блоха.

— Може, заснула? — припустив Коник.

Сторожовий пес нахилив голову.

— Ні. Вона щось розраховує.

Раптом Жабка присіла.

Стриб!

Вона полетіла не просто вгору, а навскоси й м’яко приземлилася на край золотого стільчика поруч із принцесою.

Принцеса засміялася від несподіванки.

— Оце так!

Король подивився на Жабку, на стільчик, потім на інших учасників.

— Цікаво, — сказав він. — Ми домовилися визначити найкращий стрибок. Блоха стрибнула так високо, що ніхто нічого не побачив. Коник стрибнув чудово, але мало не забрав мою корону. А Жабка не намагалася просто показати силу. Вона подумала, куди хоче потрапити.

Принцеса кивнула.

— Для мене це найвлучніший стрибок. Вона не тільки піднялася, а й обрала точне місце приземлення.

Так Жабка отримала золоту медаль і почесне місце на святі.

Блоха фиркнула:

— Я все одно стрибнула вище.

— Можливо, — відповіла Жабка. — Але іноді важливо не тільки як високо ти піднявся, а й де опинився потім.

Коник подумав над цими словами, а тоді почав грати свою вечірню пісеньку.

Блоха невдовзі теж заспокоїлася. Вона вирішила, що наступного разу заздалегідь попросить поставити високу мірну стрічку, щоб усі могли оцінити її талант.

А Жабка сиділа поруч із принцесою й ласувала маленькими медовими краплями з листочка.

Відтоді при дворі часто згадували те дивне змагання.

Не тому, що хтось стрибнув найвище.

А тому, що маленька мовчазна Жабка нагадала всім: спершу добре подумати, куди прямуєш, а вже потім стрибати.

А тому, що маленька мовчазна Жабка нагадала всім: спершу добре подумати, куди прямуєш, а вже потім стрибати.