Троє козликів Брусе

Троє козликів Брусе

Робоча українська назва: Троє козликів Брусе

Точне першоджерело зі spreadsheet: Popular Tales from the Norse — Asbjørnsen & Moe / George Webbe Dasent, Project Gutenberg #8933

Текст казки

Колись у зеленій норвезькій долині жили троє козликів. Усі троє мали одне родинне ім’я — Брусе.

Найменший козлик Брусе був легенький і прудкий. Середній — міцніший і сміливіший. А старший — великий, сильний і спокійний.

Одного весняного ранку вони подивилися на пагорб по той бік струмка. Там трава була свіжа, густа й зелена-зелена.

— Ходімо туди пастися, — сказав найменший.

— Ходімо, — погодився середній.

— Гарна думка, — кивнув старший.

Та була одна проблема. До пагорба вів старий дерев’яний міст. А під мостом жив троль.

Троль був страшенно буркотливий. Він вважав міст своїм і не любив, коли хтось по ньому ходив.

Першим рушив найменший козлик Брусе.

Цок-цок, цок-цок — застукали маленькі копитця по дошках.

Із-під мосту одразу долинуло:

— ХТО ЙДЕ ПО МОЄМУ МОСТУ?

Найменший козлик трохи злякався, але відповів чемно:

— Це я, найменший козлик Брусе. Я йду на пагорб поїсти зеленої трави.

Троль висунув голову з-під мосту.

— А я тебе не пущу!

Козлик швидко подумав.

— Я зовсім маленький. За мною йде мій брат, він значно більший. Може, краще поговориш із ним?

Троль замислився.

— Гаразд. Іди.

Найменший козлик перебіг міст і сховався в траві на тому боці.

Невдовзі прийшов середній козлик Брусе.

ЦОК-ЦОК! ЦОК-ЦОК! — загупали його копита.

Троль знову заревів:

— ХТО ЙДЕ ПО МОЄМУ МОСТУ?

— Це я, середній козлик Брусе. Іду до зеленої трави.

— Не пущу! — сказав троль.

Середній козлик не розгубився.

— За мною йде наш старший брат. Він найбільший із нас. Якщо тобі так хочеться когось зупиняти, почекай на нього.

Троль почухав довгий ніс.

— Гаразд. Іди.

Середній козлик теж перебіг на другий бік.

А тоді до мосту підійшов старший козлик Брусе.

Він ступив на дошки.

ТУП! ТУП! ТУП!

Міст аж заскрипів.

Троль вискочив з-під нього.

— ХТО ТАМ ТУПАЄ ПО МОЄМУ МОСТУ?

Старший козлик зупинився.

— Це я, старший Брусе. Іду до своїх братів.

— Ніхто не ходитиме тут без мого дозволу! — закричав троль і став посеред мосту.

Старший козлик спокійно подивився на нього.

— Міст стоїть над струмком, а не у твоїй кишені. Ним повинні користуватися всі, кому треба перейти на інший бік.

— Не пущу! — уперся троль.

— Тоді відійди, будь ласка.

— Не відійду!

Троль нахилився вперед і спробував налякати козлика.

Та старший Брусе теж нахилив голову. Він не хотів битися, але й відступати не збирався.

Троль зробив ще крок.

Козлик уперся копитами в дошки й легенько, але рішуче штовхнув його рогами.

— Ой-ой-ой!

Троль утратив рівновагу й плюхнувся просто в мілкий струмок.

Плюсь!

Вода була холодна, але безпечна. Троль вискочив на берег, весь мокрий і сердитий.

— Я ще… я… я…

Та побачив трьох козликів, які стояли разом на мосту, і передумав.

— Гаразд! Ходіть своїм мостом! — буркнув він і подався в ліс шукати собі місце, де можна було б жити без сварок.

Троє козликів піднялися на пагорб.

Там було стільки зеленої трави, що вони їли, їли, їли, а трави наче й не меншало.

Найменший козлик стрибав між квітами. Середній качався на теплому схилі. А старший дивився вниз на міст і був радий, що відтепер дорогою зможуть користуватися всі.

Кажуть, троль теж дечого навчився. Він знайшов собі затишну печеру далеко від дороги й більше не заважав мандрівникам.

А коли хтось проходив повз, із лісу іноді чулося тільки незадоволене:

— Ну добре, проходьте вже…

І міст відповідав веселим:

Цок-цок! Туп-туп! Цок-цок!

Цок-цок! Туп-туп! Цок-цок!